Квітка сонця

Цього року я не сіяла у себе соняшників, хоча кілька все одно виросло, із насінини, що випали із минулорічних соняшників. Вони пролежали в землі цілу зиму і весною проросли, хоч би що. Втім, тут нічого дивного, саме так і було задумано природою, бо ж не завжди існували люди, які могли б це насіння зібрати, зберігати впродовж зими у безпечному місці і посіяти навесні. Але це були триметрові гіганти. Я одному надщіпнула верхівку, щоб він не ріс надто високим, то він випустив довжелезні бокові гілки, які тепер ламаються від вітру і навіть під власною вагою.

А на цих світлинах зображенні "квіти сонця" (бо саме так називають соняшники через їхню здатність повертатися за рухом сонця по небосхилу впродовж дня), що ростуть в моєї свекрухи. Хоча і в неї виросло не те, що вона думала. Це мали бути ще більш низькорослі декоративні соняхи 😄. А виявилося, що то звичайні. Хоча порівняно з моїми вони майже карлики))