День народження

Привіт, друзі.

Учора в мене був день народження. І ось що я зрозуміла: 40 років — дуже цифра символічна. Саме стільки мені виповнилося. І це число важко прийняти.

Якось так склалося, що середньостатистичний українець сприймає сорок як умовну «половину життя». Хоча це дуже відносно: хтось живе довше, хтось — менше. Чоловіки, за статистикою, менше, жінки — довше. Але й це все умовності. А з огляду на війну такі підрахунки взагалі звучать дивно. Кожен день може стати останнім — незалежно від того, де ти перебуваєш. Імовірність того, що «щось прилетить», на жаль, не нульова.

Тож рефлексії про «половину пройденого шляху» виглядають дещо безглуздо. Але ми все одно це робимо. І я не виняток.

Я ще дуже багато хочу встигнути. Чимало вже зроблено. У мене троє прекрасних дітей. Чоловік, який пройшов крізь горнило війни й повернувся. І це — найбільша цінність.

Але, мабуть, я хотіла написати не зовсім про це.

Вчора ми святквали з родиною чоловіка, бо вони живуть поруч. Святкування з подругами буде в неділю — трохи згодом. А ще через тиждень я планую приїхати до мами, щоб побути в родинному колі: з мамою, з бабусею, щоб приїхав брат з дружиною. У нас ніби кілька окремих святкувань — життя розділило їх на частини.

Фактично святкування почалося ще раніше. Поїздка в Трускавець була подарунком від моїх подруг — вони вирішили поєднати його з Днем святого Валентина й зробити сюрприз наперед. Тому все переплелося: дати, події, приводи.

Саме життя зараз трохи таке — переплутане, складне, водночас крихке й дуже цінне.

Та й не люблю я свого дня народження - надто багато сумних подій з ним пов'язано. В чотирнадцятому - розпал протестів на майдані, масові вбивства демонстрантів. І вже через кілька днів вторгнення Росії у Крим. І ще одне вторгнення - вже через вісім років, у 2022 році, лише через тиждень після мого дня народження. І чоловік пішов добровольцем. .. Години, дні, місяці тривоги та болю в серці.. І зараз постійна тривожність, якою ми звикли жити. Але вона все одно гризе із середини... І все є миті щастя, тому живемо далі..