Вересневі роздуми: Втеча зі Львова до Вовкова за осіннім спокоєм.

Привіт усім в спільноті TeamUkraine!
Вчора, коли всі сиділи на роботі в задушливих офісах, я зробила найкращий вибір цього тижня — одягнула сукню, нові смарагдові туфлі й просто поїхала за місто. Мій автомобіль швидко виїхав за межі гаміру, і я повернула на лісову дорогу.
Зараз навколо панують яскраві зелені відтінки, подекуди сплетені з червоним листям дикого винограду. Я подумала: якщо їхати тією ж дорогою за кілька тижнів, це буде вже зовсім інший вайб, а кольори змішаються у гарячих осінніх відтінках. А поки що зелені ще багато, і я їхала назустріч новим враженням.

Музей-садиба у селі Вовків.
Нові враження чекали на мене у Музеї-садибі Миколи і Корнила Устияновичів у селі Вовків, що є пам'яткою історії та культури Львівщини. Тут виявилася несподівано цікава експозиція. Пані Оксана — неймовірно приємна жінка, ми розмовляли з нею і про історію цього будинку, і про сьогодення, і навіть про наших синів-шестикласників.
Мені дуже сподобалося, що не було метушні, усе навколо просторе й світле. Я оглянула багато речей та картин, намагаючись осягнути за виділений мені час якнайбільше інформації. Відчула в цій жінці велику любов до своєї справи, запал до розвитку і створення справжнього творчого простору.

Що таке плебанія? Місток у моє дитинство.
Якщо коротко, то музей-садиба створений у просторій будівлі — плебанії. Плебанією колись називали будинок священника біля церкви. Як цікаво: я знала це слово з самого дитинства, адже будинок моєї бабусі також стоїть біля церкви, а відповідно — поруч із клебанією.
У XIX столітті після навчання у львівській семінарії сюди прибуває на службу Микола Устиянович. Тут він жив разом із дружиною та дітьми. Напевно, найвідомішим із них став його син — художник Корнило Устиянович.

«Український Рембрандт» та його пристрасті.
Полотна Корнила неймовірно глибокі, особливо портрет Шевченка. А цей темний стиль зовсім не несе похмурого настрою, навпаки — полотна прикрашають світлі стіни. Для мене ця манера письма дуже схожа на Рембрандта.
А ще, як виявилося, молодий художник був добрячим ловеласом! Ця яскрава постать не мала осілого житла — він часто переїжджав, бо розмальовував церкви у різних куточках. Своєї сім'ї Корнило так і не створив, а про нього йшла така слава, що місцеві жінки ховали своїх молоденьких доньок подалі. То ось де він брав своє натхнення!

Момент вересневого спокою. Після екскурсії я просто сиділа на сонці між двох смуг яскравих квітів і насолоджувалася моментом. Смарагдовий колір моїх туфель дивовижно пасував до цієї вересневої зелені. Навколо літали бджоли, метушилася ціла зграйка білих метеликів, а на соковиті рожеві майорі заклопотано присідали сонцевики, ховаючи свій яскравий павичевий візерунок за темними, наче осіннє листя, крильцями.

До речі, якщо ви також хочете відчути цей вересневий спокій, надихнутися мистецтвом і просто втекти від міської метушні, маю для вас чудову новину! Вже цієї неділі (20 вересня) у Музеї-садибі Устияновичів у Вовкові відбудеться День відкритих дверей.
Це прекрасна нагода приїхати сюди всією родиною. Організатори готують цікаві майстер-класи, тож нудно не буде ні дорослим, ні дітям. Беріть своїх близьких, смачний чай у термосі й приїжджайте насолоджуватися моментом серед цих затишних квіткових смуг та історичних стін. Повірте, воно того варте!

Фото